Безбар'єрність

Безбар'єрність — це суспільна норма, за якої кожну людину приймають, поважають і цінують незалежно від походження, статі, віку, фізичних особливостей, трудової зайнятості чи інших індивідуальних ознак. При ухвалені рішень влада, бізнес і громада враховують інтереси всіх суспільних груп, включно з малочисельними.

Простіше кажучи, безбар'єрність передбачає комфортне і доступне для всіх середовище. Для батьків з дитячими візочками, літніх людей, осіб з інвалідністю, вагітних жінок, дітей. Це стосується не лише фізичної доступності будівель чи транспорту, а й мови спілкування, освіти, роботи, доступу до інформації та послуг.

У 2021 році була прийнята Національна стратегія із створення безбар'єрного простору в Україні на період до 2030 року. Стратегія визначає шість основних напрямків, у яких потрібно усунути бар'єри: 

Фізична безбар’єрність: наявність пандусів, ліфтів та зручного транспорту для маломобільних груп населення.

Інформаційна безбар’єрність: можливість отримувати інформацію в різних форматах (шрифт Брайля, сурдопереклад, легке читання).

Цифрова безбар’єрність: доступність вебсайтів та мобільних застосунків для всіх користувачів, включно з людьми з порушеннями зору чи слуху.

Суспільна та громадянська безбар’єрність: забезпечення рівних прав на участь у житті громади та політиці.

Освітня безбар’єрність: можливість навчання протягом усього життя з урахуванням індивідуальних потреб (інклюзивна освіта).

Економічна безбар’єрність: рівні умови для працевлаштування та ведення бізнесу для всіх категорій громадян.

Важливою частиною створення безбар'єрного простору є коректне спілкування. Довідник безбар'єрності — гід з коректного спілкування, у якому зафіксовані нові норми безбар'єрної мови. 

Довідник допомагає зрозуміти, як говорити про людей з інвалідністю, представників різних соціальних груп, як уникати стереотипів та дискримінаційних висловів. Він містить розділи про складові безбар'єрності, етику взаємодії, словник коректних термінів, безбар'єрний календар і поради для воєнного часу.

Його створили за ініціативи першої леді Олени Зеленської у співпраці з громадськими організаціями, правозахисниками, психологами, батьками, що виховують дітей з інвалідністю, українськими та міжнародними експертами.